повозити

повози́ти

-вожу, -возиш, док.

1》 перех. Возити кого-, що-небудь якийсь час.

2》 неперех., чим, розм. Совати чимсь по якій-небудь поверхні якийсь час.

3》 перех. Звезти все чи багато чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. повозити — повози́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повозити — Повози́ти, -вожу́, -во́зиш; повози́, -возі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. повозити — ПОВОЗИ́ТИ, вожу́, во́зиш, док. 1. кого, що. Возити кого-, що-небудь якийсь час. – Що ж усе танцювати та танцювати, – крикнула одна реготуха: – якби ви нас, дяче, повозили ще!...  Словник української мови у 20 томах
4. повозити — вози́ти / повози́ти попа́ в ре́шеті, заст. Говорити неправду, брехати під час сповіді. Надокучило мені каляться з нечистою силою... та до того ще й така думка: чи не доведеться мені за цю пекельну кумпанію (компанію) возить попа в решеті? (Марко Вовчок).  Фразеологічний словник української мови
5. повозити — ПОВОЗИ́ТИ, вожу́, во́зиш, док. 1. перех. Возити кого-, що-небудь якийсь час. — Що ж усе танцювати та танцювати, — крикнула одна реготуха: — якби ви нас, дяче, повозили ще! (Мирний, II, 1954, 194). У ре́шеті повози́ти див. ре́шето. 2. неперех., чим, розм.  Словник української мови в 11 томах
6. повозити — Повози́ти, -жу́, -зиш гл. 1) Повозить. повозити попа в решеті. Утаить грѣхъ на исповѣди. 2) Свезти. Повозив уже всі снопи з поля.  Словник української мови Грінченка