повсталий

повста́лий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до повстати.

2》 у знач. прикм. Який піднявся на боротьбу, підняв повстання. Повсталий люд.

|| у знач. ім. повсталий, -лого, ч. Той, хто піднявся на боротьбу, підняв повстання.

Значення в інших словниках

1. повсталий — повста́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. повсталий — ПОВСТА́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до повста́ти. Тепер полковники, старшини з Низу очолювали повсталий проти пана український народ (Іван Ле); Наш юний світ, в борні повсталий, Наш легендарний пісні світ! (П.  Словник української мови у 20 томах
3. повсталий — ПОВСТА́НЕЦЬ (учасник повстання), ПОВСТА́ЛИЙ, ІНСУРГЕ́НТ заст. Повстанці попалили палаци й оселі польських магнатів і знищили до останку усе їх добро (І. Нечуй-Левицький); Вулиці перед Тавричеським палацом, де засідала Дума, запруджені повсталими (П.  Словник синонімів української мови
4. повсталий — ПОВСТА́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до повста́ти. Тепер полковники, старшини з Низу очолювали повсталий проти пана український народ (Ле, Наливайко, 1957, 44); Наш юний світ, в борні повсталий, Наш легендарний пісні світ! (Ус., Лави..  Словник української мови в 11 томах