подвірник

подві́рник

-а, ч., іст.

Селянин, який не був членом сільської громади і жив відокремленим від неї двором, господарством.

Значення в інших словниках

1. подвірник — подві́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. подвірник — ПОДВІ́РНИК, а, ч., іст. Селянин, який не є членом сільської общини і живе відокремленим від неї двором, господарством. Кругова порука – спільна відповідальність у платежах, якої до реформи не існувало на Україні у селян-подвірників, була запроваджена і у них (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. подвірник — ПОДВІ́РНИК, а, ч., іст. Селянин, який не є членом сільської общини і живе відокремленим від неї двором, господарством. Кругова порука — спільна відповідальність у платежах, якої до реформи не існувало на Україні у селян-подвірників, була запроваджена і у них (Іст. УРСР, І, 1953, 480).  Словник української мови в 11 томах