пожовклий

пожо́вклий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до пожовкнути.

|| у знач. прикм. Пожовкле листя.

Значення в інших словниках

1. пожовклий — пожо́вклий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. пожовклий — див. жовтий  Словник синонімів Вусика
3. пожовклий — ПОЖО́ВКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до пожо́вкнути. Одно вузеньке віконце .. заліплене було пожовклим від сонця і дощу папером (І. Франко); Розчепіреними пальцями лівої руки чесав [професор] білу бороду, трохи пожовклу від старості й тютюну (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. пожовклий — ПОЖО́ВКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пожо́вкнути. Одно вузеньке віконце.. заліплене було пожовклим від сонця і дощу папером (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. пожовклий — Пожовклий, -а, -е Пожелтѣвшій. І листя пожовкле вітри рознесли. Шевч. 121.  Словник української мови Грінченка