Великий тлумачний словник сучасної мови

позвати

позва́ти

позву, позвеш, док., перех.

Голосом, жестом попросити кого-небудь наблизитися, підійти, обізватися; покликати.

|| Запросити когось прийти, з'явитися куди-небудь із певною метою.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. позвати — позва́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. позвати — ПОЗВА́ТИ, позву́, позве́ш, док., кого. Голосом, жестом попросити кого-небудь наблизитися, підійти, обізватися; покликати. Я йшов і оглянувся – чи хтось мене позвав? (П. Тичина); З сільради гукнули імення якесь йому, Гнида позвав голосно (А.  Словник української мови у 20 томах
  3. позвати — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ...  Словник синонімів української мови
  4. позвати — ПОЗВА́ТИ, позву́, позве́ш, док., перех. Голосом, жестом попросити кого-небудь наблизитися, підійти, обізватися; покликати. Я йшов і оглянувся — чи хтось мене позвав? (Тич.  Словник української мови в 11 томах
  5. позвати — Позвати, -зву, -зве́ш гл. Позвать. Та позвала, дівчинонька козаченька в гості. Мет. 90.  Словник української мови Грінченка