покинутий

поки́нутий

покинений, -а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до покинути 1-8).

|| покинуто, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм.Який залишився без догляду, уваги, яким перестали цікавитися, займатися.

Значення в інших словниках

1. покинутий — поки́нутий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. покинутий — (людьми) забутий, ЯК ІМ. покидько; (на самоті) самотній; (- хату) залишений, з. опущений; (- справу) занехаяний, занедбаний.  Словник синонімів Караванського
3. покинутий — ПОКИ́НУТИЙ, ПОКИ́НЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до поки́нути 1–8. Понад шляхом догоряли покинуті багаття (О. Гончар); В цей час у чагарничку переліска заіржала покинена там кобила (Іван Ле); Знову сідав на розламані ясла чи на одірване колесо...  Словник української мови у 20 томах
4. покинутий — ПОКИ́НУТИЙ (залишений без догляду, допомоги), БЕЗДО́ГЛЯДНИЙ, ЗАПУ́ЩЕНИЙ. Плачуть біля своїх злиденних, нашвидкуруч поставлених хат покинуті матері, сестри (О. Довженко); Директор уважно розглядав новачка: ще одне дитя цього розшаленілого віку.  Словник синонімів української мови
5. покинутий — Поки́нений і частіше поки́нутий  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. покинутий — ПОКИ́НУТИЙ, ПОКИ́НЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до поки́нути 1-8. Понад шляхом догоряли покинуті багаття (Гончар, III, 1959, 82); В цей час у чагарничку переліска заіржала покинена там кобила (Ле, Наливайко, 1957, 389)...  Словник української мови в 11 томах