Великий тлумачний словник сучасної мови

поколивати

поколива́ти

-аю, -аєш, док.

1》 перех. Змусити коливатися.

2》 неперех., перен., розм. Док. до коливати 2).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. поколивати — поколива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. поколивати — ПОКОЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Змусити коливатися. 2. перен., розм. Док. до колива́ти 2. Федір, п'яний, у своєму пишному уборі, поколивав через двір (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
  3. поколивати — ПОКОЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. Змусити коливатися. 2. неперех., перен., розм. Док. до колива́ти 2. Федір, п’яний, у своєму пишному уборі, поколивав через двір (Мирний, IV, 1955, 228).  Словник української мови в 11 томах
  4. поколивати — Поколива́ти, -ва́ю, -єш гл. = поколихати.  Словник української мови Грінченка