Великий тлумачний словник сучасної мови

поламати

полама́ти

-аю, -аєш, док., перех.

1》 Згинаючи або б'ючи з силою, розділити щось на частини або відділити частини чого-небудь.

|| Зруйнувати, ліквідувати що-небудь.

|| Порушити частково або повністю цілість кістки, кісток; покалічити.

2》 розм. Ламаючи, зробити непридатним для використання; зіпсувати, пошкодити.

|| безос.

3》 Ламати якийсь час.

4》 перен. Порушити порядок розташування.

5》 перен. Рішуче відкинути, зруйнувати, знищити що-небудь традиційне, звичне, усталене і т. ін.

|| Частково або повністю ліквідувати що-небудь властиве, притаманне і т. ін. комусь. Поламати волю.

|| Відмовитися від раніше прийнятого, зрадити чому-небудь.

|| Не дотриматися чогось обіцяного, порушити його.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. поламати — див. ламати  Словник синонімів Вусика
  2. поламати — полама́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. поламати — ПОЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Згинаючи або б'ючи з силою, розділити щось на частини або відділити частини чого-небудь. Ухопив [писар] тую хворостину, поламав, потрощив її на шматочки (Г. Квітка-Основ'яненко); Щоб чим Грицькові дозолити, ..  Словник української мови у 20 томах
  4. поламати — лама́ти / злама́ти (перелама́ти, полама́ти і т. ін.) хребе́т кому. 1. Бити кого-небудь або нахвалятися, погрожувати розправитися з кимсь. Він таки хребет поламає тому, хто так ставиться до всенародної власності (З журналу).  Фразеологічний словник української мови
  5. поламати — ЗІПСУВА́ТИ (зробити непридатним для вживання, користування і т. ін., вивести з ладу), ЗОПСУВА́ТИ рідше, ПОШКО́ДИТИ, УШКО́ДИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ, ПОЛАМА́ТИ, ЗЛАМА́ТИ, ЗЛОМИ́ТИ, СПОТВО́РИТИ, ПЕРЕВЕСТИ́, СКАЛІ́ЧИТИ підсил.  Словник синонімів української мови
  6. поламати — Полама́ти, -лама́ю, -лама́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. поламати — ПОЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Згинаючи або б’ючи з силою, розділити щось на частини або відділити частини чого-небудь. Ухопив [писар] тую хворостину, поламав, потрощив її на шматочки (Кв.-Осн., II, 1956, 163); Щоб чим Грицькові дозолити,..  Словник української мови в 11 томах
  8. поламати — Полама́ти, -ма́ю, -єш гл. 1) Поломать, изломать. Санки поламаєш. Рудч. Ск. II. 6. Взяли мене, поламали і в пучечки пов'язали. Чуб. V. 538. 2) Нарушить, уничтожить. Знайшлися такі метці, що й громадську волю поламали. Мир. ХРВ. 222.  Словник української мови Грінченка