полегом —
ПОЛЕ́ГОМ, присл., діал. Не кваплячись.
Словник української мови у 20 томах
полегом —
Поле́гом нар. Не спѣша. Люде бачили, що він гнав волів. Хазяїн полегом би гнав, а то підтюпцем: відомо, що хапані. Новомоск. у.
Словник української мови Грінченка