полизач

поли́зач

-а, ч., зневажл.

Той, хто підлабузнюється заради власної наживи; підлабузник.

Значення в інших словниках

1. полизач — див. підлабузник  Словник синонімів Вусика
2. полизач — поли́зач іменник чоловічого роду, істота підлабузник зневажл.  Орфографічний словник української мови
3. полизач — ПОЛИ́ЗАЧ, а, ч., зневажл. Той, хто підлабузнюється заради власної наживи; підлабузник. Якщо пана гетьмана долав з остуди нежить і Однокрил ставав на час гугнявим, починали балакати в ніс і полизачі (О. Ільченко).  Словник української мови у 20 томах
4. полизач — ПІДЛАБУ́ЗНИК (той, хто догоджає комусь із корисливою метою), ПІДЛАБУ́ЗА розм., ДОГІ́ДНИК розм., ПРИ́ХВОСТЕНЬ зневажл., ЛАКЕ́Й зневажл., ХОЛО́П зневажл., НИЗЬКОПОКЛО́ННИК зневажл., ПЛАЗУ́Н зневажл., ПІДЧИ́ХВІСТ розм., ПІДЛИ́ЗА зневажл., ПІДЛИ́ЗНИК зневажл.  Словник синонімів української мови
5. полизач — ПОЛИ́ЗАЧ, а, ч., зневажл. Той, хто підлабузнюється заради власної наживи; підлабузник. Якщо пана гетьмана долав з остуди нежить і Однокрил ставав на час гугнявим, починали балакати в ніс і полизачі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 97).  Словник української мови в 11 томах
6. полизач — Поли́зач, -ча м. Лизунъ; блюдолизъ.  Словник української мови Грінченка