полоній

поло́ній

-ю, ч.

Po. Радіоактивний хімічний елемент, проста речовина якого – м'який метал сріблястого кольору, що світиться у темряві; компонент сплавів для свічок запалювання.

Значення в інших словниках

1. полоній — поло́ній іменник чоловічого роду хімічний елемент  Орфографічний словник української мови
2. полоній — ПОЛО́НІЙ, ю, ч. Радіоактивний хімічний елемент – метал сріблястого кольору. Людина, що багато курить, одержує з димом дозу радіоактивного полонію, який може викликати рак легенів або інших органів (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. полоній — поло́ній радіоактивний хімічний елемент, символ Ро, ат. н. 84; сріблястий метал, отруйний. Застосовують для виготовлення джерел нейтронів, для вивчення радіаційно-хімічних процесів, що відбуваються від діяння альфа-проміння тощо. Від латинської назви Польщі – Полонія.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. полоній — Ро, радіоактивний хіміч. елемент з атомним числом 84; біло-сірий метал; одержують штучно; використовують як джерело a-частинок і нейтронів; відкритий 1896 М. Склодовською-Кюрі та П. Кюрі.  Універсальний словник-енциклопедія
5. полоній — ПОЛО́НІЙ, ю, ч. Радіоактивний хімічний елемент — метал сріблястого кольору. Людина, що багато курить, одержує з димом дозу радіоактивного полонію, який може викликати рак легенів або інших органів (Рад. Укр., 8.VII 1965, 4).  Словник української мови в 11 томах