полоскати

полоска́ти

-ощу, -ощеш, недок.

1》 перех. Промивати білизну, одяг і т. ін., занурюючи їх у воду й водячи з боку в бік.

|| Злегка обмивати щось не дуже забруднене.

|| Після миття обдавати що-небудь чистою водою.

2》 перех. Промивати для очищення, освіження або з лікувальною метою рот, зуби і горло.

3》 перех., розм. Робити мокрим кого-, що-небудь; поливати.

|| Омивати що-небудь.

4》 перех., перен. Коливати, розвівати що-небудь (про вітер).

5》 неперех., перен. Те саме, що полоскатися 4).

6》 перех., перен., розм. Дуже бити.

Значення в інших словниках

1. полоскати — (білизну) виполіскувати, про-, с-, пере-, д. полокати; (зуби) промивати; (дощем) поливати, мочити.  Словник синонімів Караванського
2. полоскати — див. мити  Словник синонімів Вусика
3. полоскати — Полокати, виполокувати, виполокати, повиполокувати, пополокати, сполокувати, сполокати, посполокувати  Словник чужослів Павло Штепа
4. полоскати — полоска́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
5. полоскати — ПОЛОСКА́ТИ, ощу́, о́щеш, недок. 1. що і без прям. дод. Промивати білизну, одяг і т. ін., занурюючи їх у воду й водячи з боку в бік. Дівчина там [на кладці] молодая, В хвилях полоще вона полотно (Б. Грінченко); Вона ..  Словник української мови у 20 томах
6. полоскати — полоска́ти пови́вач, етн. Пити спиртне після хрестин. Того ж таки дня Карпа й Мотрю покликав їх кум у шинок полоскати повивач після похрестин (І. Нечуй-Левицький). пополоска́ти / полоска́ти в ро́ті (зу́би, го́рло і т. ін.) чим і без додатка, жарт.  Фразеологічний словник української мови
7. полоскати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.  Словник синонімів української мови
8. полоскати — Полоска́ти, -лощу́, -ло́щеш, -щуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. полоскати — ПОЛОСКА́ТИ, ощу́, о́щеш, недок. 1. перех. Промивати білизну, одяг і т. ін., занурюючи їх у воду й водячи з боку в бік. Дівчина там [на кладці] молодая, В хвилях полоще вона полотно (Гр., І, 1963, 45); Вона..  Словник української мови в 11 томах
10. полоскати — Полоскати, -щу, -щеш гл. Полоскать. Розмай-зілля знайшла, полоскала на річці. Чуб. V. 414.  Словник української мови Грінченка