поляни

поля́ни

-лян, мн. (одн. полянин, -а, ч.; полянка, -и, ж.).

Східнослов'янське плем'я, яке жило в Середньому Подніпров'ї.

Значення в інших словниках

1. поляни — ПОЛЯ́НИ, ля́н, мн. (одн. поля́нин, а, ч.; поля́нка, и, ж.). 1. Східнослов'янське плем'я, яке жило в Середньому Подніпров'ї. Область середньої течії Дніпра, навколо Києва, що став згодом центром древньоруської держави, була зайнята полянами (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
2. поляни — Сх.-слов'янське плем'я (союз племен) VI-IX ст. у Середньому Подніпров'ї; центр Полянської землі — Київ; перша згадка у Повісті временних літ; очолював полянський союз кн. Кий та його брати Щек і Хорив; згадка у вірменському літописі VII ст., остання згадка 944; пізніше відомі під назвою Русь.  Універсальний словник-енциклопедія
3. поляни — ПОЛЯ́НИ, ля́н, мн. (одн. поля́нин, а, ч.; поля́нка, и, ж.). Східнослов’янське плем’я, яке жило в Середньому Подніпров’ї. Область середньої течії Дніпра, навколо Києва, що став згодом центром древньоруської держави, була зайнята полянами (Нариси стар. іст.  Словник української мови в 11 томах