полініяний
поліні́яний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до полініяти.
|| полініяно, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиполіні́яний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до полініяти.
|| полініяно, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мови