помагач

помага́ч

-а, ч., розм.

Той, хто допомагає кому-небудь у чомусь; помічник.

Значення в інших словниках

1. помагач — помага́ч іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. помагач — ПОМАГА́Ч, а́, ч., розм. Той, хто допомагає кому-небудь у чомусь; помічник. – Діти мої! – скрикнула [Олена], .. тепер нема в вас жодного оборонця, нема помагача, самі-самісінькі зостались у світі!...  Словник української мови у 20 томах
3. помагач — ні грач, ні помага́ч, жарт. Той, хто не здатний до якоїсь роботи або не бажає її виконувати. — Так-то так, та я вам ні грач, ні помагач; шукайте собі деінде поради (О. Кониський).  Фразеологічний словник української мови
4. помагач — ПОМІЧНИ́К (той, хто допомагає комусь у роботі, занятті, справах тощо), АСИСТЕ́НТ, ПОМАГА́Ч розм., ПІДПО́РА розм., ПОЛИ́ГАЧ зневажл.; ПРА́ВА РУКА́ розм. (найближчий помічник); ТОВА́РИШ заст. (у назвах звань і посад).  Словник синонімів української мови
5. помагач — Помага́ч, -ча́, -че́ві; -гачі́, -чі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. помагач — ПОМАГА́Ч, а́, ч., розм. Той, хто допомагає кому-небудь у чомусь; помічник. — Діти мої! — скрикнула [Олена], ..тепер нема в вас жодного оборонця, нема помагача, самі-самісінькі зостались у світі!...  Словник української мови в 11 томах
7. помагач — Помагач, -ча м. Помощникъ. Геть собі, бо ти ні грач, ні помагач. Ном. № 6544. Діти мої, тепер нема в вас жадного заступника, нема помагача. МВ. І. 47.  Словник української мови Грінченка