помазаник

пома́заник

-а, ч., церк.

Те саме, що помазанець.

Значення в інших словниках

1. помазаник — пома́заник іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. помазаник — ПОМА́ЗАНИК, а, ч., церк. Те саме, що пома́занець. Христос, буквально – помазаник Божий (з наук.-попул. літ.); – А за помазаника Божого [царя] ви не бачили злиднів? (М. Стельмах); Папський помазаник.  Словник української мови у 20 томах
3. помазаник — МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн.  Словник синонімів української мови
4. помазаник — ПОМА́ЗАНИК, а, ч., церк., заст. Те саме, що пома́занець. — Уже нема нашого царя-батюшки.. — Що ж мені тепер робити з помазаником божим?.. — і показав [Колошматенко] на портрет [царя] (Є. Кравч., Квіти..  Словник української мови в 11 томах