Великий тлумачний словник сучасної мови

поманячити

поманя́чити

-ячу, -ячиш і поманячіти, -ію, -ієш, док., розм., рідко.

Помаячити (див. помаячити I).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. поманячити — поманя́чи́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. поманячити — ПОМАНЯ́ЧИ́ТИ, я́чу́, я́чи́ш і ПОМАНЯЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм., рідко. Помаячити (див. помая́чи́ти¹).  Словник української мови у 20 томах
  3. поманячити — ПОМАНЯ́ЧИ́ТИ, я́чу́, я́чи́ш і ПОМАНЯЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм., рідко. Помаячити ( див. помая́чи́ти¹).  Словник української мови в 11 томах
  4. поманячити — Поманя́чити, -чу, -чиш гл. Виднѣться нѣкоторое время вдали.  Словник української мови Грінченка