помахати

помаха́ти

-аю, -аєш, док.

1》 чим. Махнути чимсь у повітрі кілька разів.

|| Махати чим-небудь якийсь час.

2》 розм. Док. до махати 2).

Значення в інших словниках

1. помахати — помаха́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помахати — ПОМАХА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. чим. Махнути чимсь у повітрі кілька разів підряд. Зоня помахала хусточкою в себе перед носом (Леся Українка); Варвара на прощання помахала Васькову рукою (Л. Первомайський); // Махати чим-небудь якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
3. помахати — ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИ рідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИ підсил., ПОМЧА́ТИСЯ підсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯ підсил., ПОЛЕТІ́ТИ підсил., ПОЛИ́НУТИ підсил., ПОРИ́НУТИ розм., ПОГНА́ТИ розм., ПОГНА́ТИСЯ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ розм., ЧКУРНУ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. помахати — ПОМАХА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. чим. Махнути чимсь у повітрі кілька разів. Зоня помахала хусточкою в себе перед носом (Л. Укр., III, 1952, 654); Варвара на прощання помахала Васькову рукою (Перв., Дикий мед, 1963, 335); // Махати чим-небудь якийсь час.  Словник української мови в 11 томах
5. помахати — Помаха́ти, -ха́ю, -єш гл. 1) = помахувати. Ой де моя миленькая похожає, да шитими рукавами помахає. Чуб. III. 190. 2) см. помахувати.  Словник української мови Грінченка