помок

по́мок

-а, ч., діал.

Скріплені між собою в'язки горсток конопель, прикладених дерном і занурених у воду річки чи ставка для вимокання.

Значення в інших словниках

1. помок — ПО́МОК, а, ч., діал. Скріплені між собою в'язки горсток конопель, прикладених дерном і занурених у воду річки чи ставка для вимокання. З річки тягло болотною іржею, гіркуватою задухою конопляних помоків (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
2. помок — ПО́МОК, а, ч., діал. Скріплені між собою в’язки горсток конопель, прикладених дерном і занурених у воду річки чи ставка для вимокання. З річки тягло болотною іржею, гіркуватою задухою конопляних помоків (Тют., Вир, 1964, 448).  Словник української мови в 11 томах
3. помок — Помок, мку м. = помка. Плив без помку. Мкр. Г. 7. Як би я се все у помку держала! а то ж воно мені не нужне, то й забулось. Новомоск. у. см. помка, помки.  Словник української мови Грінченка