помутити

помути́ти

-учу, -утиш, док., перех.

1》 Зробити каламутним, нечистим; покаламутити. Помутити воду.

|| Скаламутити все чи багато чого-небудь.

2》 Зробити невиразним, розгубленим (очі, погляд і т. ін.).

3》 перен. Позбавити ясності, чіткості, гостроти (розум, свідомість і т. ін.).

4》 перен. Внести неспокій, схвилювати, збентежити.

Значення в інших словниках

1. помутити — помути́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помутити — ПОМУТИ́ТИ, учу́, ути́ш, док., що. 1. Те саме, що покаламу́тити. Помутити воду; // Скаламутити все або багато чого-небудь. Ще ж недавно Святослав великий всі горби й яруги притоптав, помутив усі озера й ріки (Н. Забіла).  Словник української мови у 20 томах
3. помутити — ХВИЛЮВА́ТИ (виводити когось з душевної рівноваги, виклика́ти тривогу, робити неспокійним), НЕПОКО́ЇТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ТУРБУВА́ТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, БЕНТЕ́ЖИТИ, ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗ'ЯТРЮВАТИ, БУНТУВА́ТИ, РОЗБУ́РХУВАТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ЗАЧІПА́ТИ...  Словник синонімів української мови
4. помутити — ПОМУТИ́ТИ, учу́, ути́ш, док., перех. 1. Зробити каламутним, нечистим; покаламутити. Помутити воду; // Скаламутити все або багато чого-небудь. Ще ж недавно Святослав великий всі горби й яруги притоптав, помутив усі озера й ріки (Забіла, У..  Словник української мови в 11 томах
5. помутити — Помути́ти, -чу́, -тиш гл. = скаламутити.  Словник української мови Грінченка