поміряти

помі́ряти

-яю, -яєш і розм., рідко помірити, -рю, -риш, док., перех. і без додатка.

1》 Визначити якою-небудь мірою величину чогось; зміряти.

2》 Узувшись чи одягнувшись у що-небудь, визначити відповідність розміру, придатність для носіння одягу чи взуття; приміряти.

3》 перен. Визначити величину, силу вияву чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. поміряти — помі́ряти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. поміряти — ПОМІ́РЯТИ, яю, яєш і розм., рідко ПОМІ́РИТИ, рю, риш, док., що і без дод. 1. Визначити якою-небудь мірою величину чогось; зміряти. Напевне, тут менше чим півдесятини. Ще раз поміряв кроками і .. почав орати далі (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
3. поміряти — МІ́РЯТИ (визначати, встановлювати величину, розмір когось, чогось якоюсь мірою, якимсь мірилом), ВИМІ́РЮВАТИ (ВИМІРЯ́ТИ), ЗАМІРЯ́ТИ (ЗАМІ́РЮВАТИ), ЗМІРЯ́ТИ (ЗМІ́РЮВАТИ), ОБМІ́РЮВАТИ (ОБМІРЯ́ТИ), ПРОМІ́РЮВАТИ (ПРОМІРЯ́ТИ) (все або багато)...  Словник синонімів української мови
4. поміряти — Помі́ряти, -ряю, -ряєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. поміряти — ПОМІ́РЯТИ, яю, яєш і розм., рідко ПОМІ́РИТИ, рю, риш, док., перех. і без додатка, 1. Визначити якою-небудь мірою величину чогось; зміряти. Напевне, тут менше чим півдесятини.  Словник української мови в 11 томах
6. поміряти — Поміряти, -ряю, -єш гл. Измѣрить. Та й малий же, каже, з біса; а ну я тебе поміряю. Рудч. Ск. І. 3. — ніжки, ручки дитині. При купаньѣ ребенка свести вмѣстѣ на моментъ правую ручку съ лѣвой ножкой, а лѣвую ручку съ правой ножкой. Навчаю, як і покупати...  Словник української мови Грінченка