понавертати

понаверта́ти

-аю, -аєш, док., перех., розм.

Навернути багато чого-небудь.

|| безос.

Значення в інших словниках

1. понавертати — понаверта́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. понавертати — ПОНАВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, розм. Навернути багато чого-небудь. Звозив [Чіпка] хліб, поставив у току: отакі скирти понавертав! (Панас Мирний); // безос. Не вітер, а буря завіяла .. По дворах понавертало такі кучугури, що страшно дивитись (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
3. понавертати — ПОНАВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Навернути багато чого-небудь. Звозив [Чіпка] хліб, поставив у току: отакі скирти понавертав! (Мирний, І, 1949, 163); // безос. Не вітер, а буря завіяла.. По дворах понавертало такі кучугури, що страшно дивитись (Мирний, III, 1954, 8).  Словник української мови в 11 томах
4. понавертати — Понаверта́ти, -та́ю, -єш гл. То же, что и навернути, но во множествѣ. Звозив хліб, поставив на току: оттакі скирти понавертав. Мир. ХРВ. 59.  Словник української мови Грінченка