Великий тлумачний словник сучасної мови

понакриваний

понакри́ваний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до понакривати.

|| понакривано, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. понакриваний — понакри́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. понакриваний — ПОНАКРИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до понакрива́ти. На рухомих підставках стоять бюсти, понакривані мокрими шматами (Леся Українка); Десятків зо три вуликів, понакриваних покрівлями череп'яними й з кори, стояло серед гайка (Б.  Словник української мови у 20 томах
  3. понакриваний — ПОНАКРИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понакрива́ти. На рухомих підставках стоять бюсти, понакривані мокрими шматами (Л. Укр., III, 1952, 44); Десятків зо три вуликів, понакриваних покрівлями череп’яними й з кори, стояло серед гайка (Гр.  Словник української мови в 11 томах