понакурювати

понаку́рювати

-юю, -юєш, док.

1》 неперех. Накурити (про багатьох); накурити в багатьох місцях.

2》 перех., у сполуч. зі сл. горілка, самогон. Добути способом перегонки якусь кількість чого-небудь (про багатьох).

Значення в інших словниках

1. понакурювати — понаку́рювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понакурювати — ПОНАКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док. 1. Накурити (про багатьох); накурити в багатьох місцях. Оці ще мені курії! Понакурюють так, що й світу не видно! (Сл. Б. Грінченка). 2. що, у сполуч. зі сл. горілка, самогон. Добути способом перегону якусь кількість чого-небудь (про багатьох).  Словник української мови у 20 томах
3. понакурювати — Понаку́рювати, -рюю, -рюєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. понакурювати — ПОНАКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док. 1. неперех. Накурити (про багатьох); накурити в багатьох місцях. Оці ще мені курії! Понакурюють так, що й світу не видно! (Сл. Гр.). 2. перех., у сполуч. із сл. горілка, самогон. Добути способом перегонки якусь кількість чого-небудь (про багатьох).  Словник української мови в 11 томах
5. понакурювати — Понакурювати, -рюю, -єш гл. Накурить (о многихъ). Оці ще мені курії! Понакурюють так, що й світу не видно! Харьк. у.  Словник української мови Грінченка