понапрядати

понапряда́ти

-аю, -аєш, док., перех. і без додатка.

Напрясти багато чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. понапрядати — понапряда́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понапрядати — ПОНАПРЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що і без дод. Напрясти багато чого-небудь. Тонкого сувій полотна мати для неї задержала, а то вже все вона понапрядала (Ганна Барвінок); Я на них понапрядаю та убілю полотно, як папір, та повишиваю їм усе (В. Стефаник).  Словник української мови у 20 томах
3. понапрядати — ПОНАПРЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. Напрясти багато чого-небудь. Тонкого сувій полотна мати для неї задержала, а то вже все вона понапрядала (Барв., Опов.., 1902, 208); Я на них понапрядаю та убілю полотно, як папір, та повишиваю їм усе (Стеф., І, 1949, 223).  Словник української мови в 11 томах
4. понапрядати — Понапрядати, -да́ю, -єш гл. Напрясть (во множествѣ). Г. Барв. 330. Тонкого сувій полотна мати для неї задержала, а то вже все вона понапрядала. Г. Барв. 208.  Словник української мови Грінченка