понатиканий
понати́каний
I -а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до понатикати I.
|| понатикано, безос. присудк. сл.
II -а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до понатикати II.
|| понатикано, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мовипонати́каний
I -а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до понатикати I.
|| понатикано, безос. присудк. сл.
II -а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до понатикати II.
|| понатикано, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мови