поправа

попра́ва

-и, ж., діал.

1》 Виправлення.

|| Можливість виправлення.

2》 Справність.

Значення в інших словниках

1. поправа — попра́ва 1 іменник жіночого роду виправлення попра́ва 2 іменник жіночого роду справність  Орфографічний словник української мови
2. поправа — Попра́ва. 1. Виправлення, усунення. ● Поправа лиха — виправлення, усунення негативних наслідків чогось. Правда, буковиньский шкільний заряд зрозумів вже в части неприродність і неумістність сего рода науки і зробив маленький крок для поправи лиха (Корд.  Українська літературна мова на Буковині
3. поправа — (машин) направа, ремонт; (людей) П. виправлення; поправка.  Словник синонімів Караванського
4. поправа — ПОПРА́ВА, и, ж., діал. 1. Виправлення. Перед людьми, світом та Богом можна виправдати свої провини, реабілітацію можна в світі найти поправою, лише перед собою трудно виправдатися (Уляна Кравченко); Плакала [мати] ревними, гіркими сльозами!...  Словник української мови у 20 томах
5. поправа — ВИ́ПРАВЛЕННЯ (те, чим що-небудь замінено, виправлене), КОРЕКТИ́В книжн., ПОПРА́ВКА розм., ВИ́ПРА́ВА заст., ПОПРА́ВА діал., ПРА́ВКА розм. (перев. у тексті).  Словник синонімів української мови
6. поправа — ПОПРА́ВА, и, ж., діал. 1. Виправлення. Перед людьми, світом та богом можна виправдати свої провини, реабілітацію можна в світі найти поправою, лише перед собою трудно виправдатися (У. Кравч., Вибр., 1958, 261); Плакала [мати] ревними, гіркими сльозами!...  Словник української мови в 11 томах
7. поправа — Поправа, -ви ж. 1) Починка, исправленіе. 2) Исправленіе (нравственное). Горе нам, ян не діждеться од нас ніякої поправи Той, що ненавидить усякий гріх. Гречулевич, Проповѣди (1857), 78. ум. поправка.  Словник української мови Грінченка