попідпираний

попідпи́раний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до попідпирати.

|| попідпирано, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. попідпираний — попідпи́раний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. попідпираний — ПОПІДПИ́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до попідпира́ти. 30 літ прожив [о. Нестор] у старій плебанії, критій соломою та попідпираній з усіх боків (І. Франко); Яблуні в саду. Обтяжені віти плодами, де-не-де попідпирані тичинами (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
3. попідпираний — ПОПІДПИ́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попідпира́ти. 30 літ прожив [о. Нестор] у старій плебанії, критій соломою та попідпираній з усіх боків (Фр., VII, 1951, 46); Яблуні в саду. Обтяжені віти плодами, де-не-де попідпирані тичинами (Головко, І, 1957, 442).  Словник української мови в 11 томах