порушати

поруша́ти

I див. порушувати.

II -аємо, -аєте, док.

Вирушити в дорогу (про всіх чи багатьох).

Значення в інших словниках

1. порушати — поруша́ти 1 дієслово недоконаного виду робити щось всупереч правилам, законам; припиняти, переривати який-небудь стан, процес або вияв почуття; викликати, пробуджувати — почуття, думки і т. ін..  Орфографічний словник української мови
2. порушати — Поруша́ти. Пускати в хід, в дію. ● Порушати небо і пекло — пускати в хід (використовувати) всі засоби (для досягнення чогось). Вона порушає небо й пекло, щоби сему товариству не тілько не дати ніякої запомоги, але щоб єго зовсім знівечити (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. порушати — ПОРУША́ТИ¹ див. пору́шувати. ПОРУША́ТИ², а́ємо, а́єте, док. Вирушити в дорогу (про всіх або багатьох). Догнав [Барабаш підводу], сів. Оглянувся ще і довго дививсь: – як і розійшлися [хлопці] до коней, порушали (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
4. порушати — ЗВОРУ́ШУВАТИ (збуджувати співчуття, жаль, ніжність і т. ін., глибоко хвилюючи), ХВИЛЮВА́ТИ, ПРОЙМА́ТИ, ЗРУ́ШУВАТИ заст., ПОРУ́ШУВАТИ діал., ПОРУША́ТИ діал.; ТОРКА́ТИ, ТОРКА́ТИСЯ (перев. із сл. душа, серце). — Док.  Словник синонімів української мови
5. порушати — ПОРУША́ТИ¹ див. пору́шувати. ПОРУША́ТИ², а́ємо, а́єте, док. Вирушити в дорогу (про всіх або багатьох). Догнав [Барабаш підводу], сів. Оглянувся ще і довго дививсь: — як і розійшлися [хлопці] до коней, порушали (Головко, І, 1957, 340).  Словник української мови в 11 томах