Великий тлумачний словник сучасної мови

порядок

поря́док

-дку, ч.

1》 Стан коли де-небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; чистота, лад; прот. безладдя.

|| Правильне або звичне розташування, розміщення чого-небудь.

|| перен., розм. Правильний режим життя. Давати порядок.

2》 Стан, коли все робиться, виконується так, як слід, відповідно до певних вимог, правил і т. ін.; упорядкованість, лад.

|| у знач. присудк. сл., розм. Добре, правильно; так, як слід.

|| Злагодженість, узгодженість у діях, організованість.

|| Додержання правил, норм поведінки де-небудь; дисципліна. Охоронець громадського порядку.

Все в порядку — все добре, правильно, так, як слід; усе відбувається належним чином.

Наводити порядок — а) чисто прибирати, надавати охайного вигляду; б) добиватися організованості, злагодженості в діях, дисципліни.

Приводити в порядок що — упорядковувати, доводити до ладу щось, надавати доброго вигляду, стану чому-небудь.

3》 перев. мн. Державний, суспільний лад; устрій.

|| Чинні де-небудь закони, правила; норми громадської поведінки і т. ін.

|| Місцеві звичаї, обряди і т. ін.

4》 Певна послідовність, черговість чого-небудь. Порядок денний.

5》 чого і з означ., перен. Спосіб виконання, метод здійснення чого-небудь.

|| в оруд. в. одн. або з прийм. "в" ("у") та означ. Спосіб розміщення, розташування чогось.

Судовим порядком — через суд, судом.

6》 з означ., військ. Певний спосіб шикування війська, військових підрозділів.

Бойові порядки — розташування військових підрозділів на передових позиціях для ведення бою.

7》 спец. Класифікаційна категорія в ботаніці, що об'єднує споріднені родини.

8》 мат. Числова характеристика багатьох математичних об'єктів. Крива другого порядку.

На порядок вищий (нижчий) — у десять разів більший (менший).

На два порядки вищий (нижчий) — у сто разів більший (менший).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. порядок — (все те, що дотримане в правильному стані) упорядкованість, лад, (виконується чітко) організованість, система.  Словник синонімів Полюги
  2. порядок — порядок – лад Слова-синоніми, надто коли йдеться про домашні, господарські справи чи взагалі справи невеликого гурту людей. “Великий порядок і чистота в хаті й надворі показували, що Сухобрусівни були добрі хазяйки” (Іван Нечуй-Левицький)...  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. порядок — поря́док іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  4. порядок — Лад; ФР. добрий стан; З. П. злагодженість, узгодженість, організованість; (у війську) дисципліна; (абетковий) послідовність, черговість; (голосування) спосіб, метода, сов. метод; (державний) устрій, система, режим; МАТ. категорія, розряд; ПР. СЛ.  Словник синонімів Караванського
  5. порядок — Порядок, лад, у порядку, до ладу, як слід, гаразд Порядок і лад — слова-синоніми, надто коли йдеться про хатні, господарські справи чи взагалі справи невеликого гурту людей: «Великий порядок і чистота в хаті й надворі показували...  «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. порядок — 1. поладок, лад, черга, див. строй, турнус 2. це охайність  Словник чужослів Павло Штепа
  7. порядок — ПОРЯ́ДОК, дку, ч. 1. Стан, коли де-небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; чистота, лад; протилежне безладдя. Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, – і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (І.  Словник української мови у 20 томах
  8. порядок — для поря́дку, зі сл. сказа́ти, запита́ти і т. ін. Так, як вимагають обставини, відповідно до ситуації. На подвір’я неквапом в’їхав вершник. Невидимий серед підвід, вартовий окликнув його суворим голосом: — Хто йде?...  Фразеологічний словник української мови
  9. порядок — ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал.  Словник синонімів української мови
  10. порядок — Поря́док, -дку, в -дку; -дки, -дків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. порядок — ПОРЯ́ДОК, дку, ч. 1. Стан, коли де-небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; чистота, лад; протилежне безладдя. Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, — і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (Н.  Словник української мови в 11 томах