посвідчений
посві́дчений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до посвідчити.
|| посвідчено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мовипосві́дчений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до посвідчити.
|| посвідчено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мови