послідущий

посліду́щий

-а, -е, розм., рідко.

Останній; найгірший.

Значення в інших словниках

1. послідущий — ПОСЛІДУ́ЩИЙ, а, е, розм., рідко. Останній; найгірший. – Піду, – каже, – утоплюсь, усі мене обижають – я послідущий на світі! (Номис); Кирило Тур був у Січі не послідущий, був козак-душа, а не братчик (П.  Словник української мови у 20 томах
2. послідущий — ПОСЛІДУ́ЩИЙ, а, е, розм., рідко. Останній; найгірший. — Піду, — каже, — утоплюсь, усі мене обижають — я послідущий на світі! (Номис, 1864, № 4346); Кирило Тур був у Січі не послідущий, був козак-душа, а не братчик (П. Куліш, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
3. послідущий — Послідущий, -а, -е Худшій. Кирило Тур був у Січі не послідущий. К. ЧР. 274. Піду, каже, утоплюсь, усі мене обіжають — я послідущий на світі. Ном. № 4846, стр. 286.  Словник української мови Грінченка