посоловілий
посолові́лий
-а, -е, розм.
1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до посоловіти.
2》 у знач. прикм. Який став сонним, безтямним (про очі, погляд).
Великий тлумачний словник сучасної української мовипосолові́лий
-а, -е, розм.
1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до посоловіти.
2》 у знач. прикм. Який став сонним, безтямним (про очі, погляд).
Великий тлумачний словник сучасної української мови