потріб

по́тріб

-и, ж., зах.

Потреба, справа.

Своя потріб зах. — природна потреба, випорожнення.

Значення в інших словниках

1. потріб — По́тріб. Потреба. Звістнаріч, що господарі наші сіють ті ростини [лен і коноплі] для свого потрібу (Товариш, 1908, 210) // порівн. пол. potrzeba — потреба.  Українська літературна мова на Буковині
2. потріб — Потріб, -би ж. 1) Надобность, дѣло. Купив оце й я собі на потріб дерева. Камен. у. Сей оскіпок у потріб піде. Н. Вол. у. В нас іде на потріб ціла липа, а не колена. Брацл. у. Яворина все на потріб яку там купуєся. Камен. у. 2) своя потріб. Естественная нужда, испражненіе. ЕЗ. V. 189.  Словник української мови Грінченка