Значення в інших словниках
-
потьмарити —
потьма́ри́ти дієслово доконаного виду форми з наголосом на суфіксі: 'потьмари́ти' вживаються рідко
Орфографічний словник української мови
-
потьмарити —
ПОТЬМА́РИ́ТИ див. потьма́рювати.
Словник української мови у 20 томах
-
потьмарити —
потьма́рити ро́зум (ум, мо́зок і т. ін.) чий, кому і без додатка. Позбавити кого-небудь чіткості сприйняття, розуміння і т. ін.; запаморочити когось.
Фразеологічний словник української мови
-
потьмарити —
ЗАСМУ́ЧУВАТИ (викликати смуток у кого-небудь, робити смутним когось), СМУТИ́ТИ, ПЕЧА́ЛИТИ, ПОТЬМА́РЮВАТИ, ОПЕЧА́ЛЮВАТИ рідше, ЖУРИ́ТИ рідше, РОЗСТРО́ЮВАТИ розм., ПЕЧА́ЛУВАТИ діал., ОСМУ́ЧУВАТИ рідко; ПРИСМУ́ЧУВАТИ (трохи). — Док.
Словник синонімів української мови
-
потьмарити —
Потьма́ри́ти, -ма́рю́, -ма́ри́ш; потьма́р, -ма́рмо, -ма́рте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
потьмарити —
ПОТЬМА́РИ́ТИ див. потьма́рювати.
Словник української мови в 11 томах
-
потьмарити —
Потьмари́ти, -рю́, -ри́ш гл. Помрачить. На святому небі усі звізди потьмарило. АД. І. 194. Половина сонця й місяця у тьму потьмарило. АД. І. 190.
Словник української мови Грінченка