поцупити

поцу́пити

-плю, -пиш; мн. поцуплять; док., перех. і без додатка, розм.

1》 Ухопивши, зачепивши, потягти до себе, за собою.

|| безос.

|| перен. Схопити, затримати кого-небудь.

2》 Украсти що-небудь у когось, потягти звідкись.

|| фам. Стягти з когось (гроші, борг і т. ін.).

3》 рідко. Те саме, що ударити.

Значення в інших словниках

1. поцупити — поцу́пити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поцупити — див. красти  Словник синонімів Вусика
3. поцупити — ПОЦУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. поцу́плять; док., кого, що і без прям. дод., розм. 1. Ухопивши, зачепивши, потягти до себе, за собою. В ставочку Пліточка дрібненька Знічев'я зуздріла на удці черв'яка .. Ну, дейко! до його швиденько!...  Словник української мови у 20 томах
4. поцупити — КРА́СТИ (непомітно брати чуже; займатися злодійством), СКРАДА́ТИ, ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм., ЦУ́ПИТИ розм., ПІДЦУ́ПЛЮВАТИ розм., ПІДЦА́ПУВАТИ розм., ХАПА́ТИ розм., КИВА́ТИ діал.; ВИКРАДА́ТИ (забирати потай звідкись); ЗЛОДІЮВА́ТИ розм., ЗЛОДІЯ́ЧИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. поцупити — ПОЦУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. поцу́плять; док., перех. і без додатка, розм. 1. Ухопивши, зачепивши, потягти до себе, за собою. В ставочку Пліточка дрібненька Знічев’я зуздріла на удці черв’яка.. Ну, дейко! до його швиденько!...  Словник української мови в 11 томах
6. поцупити — Поцупити, -плю, -пиш гл. 1) Потянуть, потащить. 2) Утянуть, утащить. 3) Потянуть, ударить. Через тин утікав та й не почеркнувся, як поцупив дядько ціпом, так я и осміхнувся. Мет. 109.  Словник української мови Грінченка