пошикувати

пошикува́ти

I -ую, -уєш, док., розм.

Шикувати (див. шикувати I) якийсь час.

II і пошиковати, -ую, -уєш, док., перех., рідко.

Те саме, що вишикувати.

Значення в інших словниках

1. пошикувати — пошикува́ти 1 дієслово доконаного виду поставити в ряд розм. пошикува́ти 2 дієслово доконаного виду пожити з шиком рідко  Орфографічний словник української мови
2. пошикувати — ПОШИКУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, док., розм. Шикувати (див. шикува́ти¹) якийсь час. ПОШИКУВА́ТИ², ПОШИКОВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що, рідко. Те саме, що ви́шикувати. Іще ж не пошиковала старшина полків, іще не крикнув він [Сашко] “рушай”, а вже полк Ніженський з табору й рушив (П. Куліш).  Словник української мови у 20 томах
3. пошикувати — II. ШИКУВА́ТИ (ставити в ряд, шеренгу тощо), ВИШИКО́ВУВАТИ, СТРО́ЇТИ, ВИСТРО́ЮВАТИ, ЛАДНА́ТИ розм., ЛАШТУВА́ТИ розм., ШЕРЕГУВА́ТИ заст. — Док.: пошикува́ти, ви́шикувати, ви́строїти, ви́ладнати, ви́лаштувати.  Словник синонімів української мови
4. пошикувати — ПОШИКУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, док., розм. Шикувати ( див. шикува́ти¹) якийсь час. Пошикува́ти знання́ми — похизуватися знаннями, з певним наміром виявляючи освіченість, ерудованість. ПОШИКУВА́ТИ² і ПОШИКОВА́ТИ, ку́ю, ку́єш, док., перех., рідко.  Словник української мови в 11 томах
5. пошикувати — Пошикува́ти, -ку́ю, -єш гл. Построить въ ряды.  Словник української мови Грінченка