прародич

праро́дич

-а, ч.

Давній предок, від якого ведеться початок певного роду.

|| мн. Про біблійних Адама і Єву.

|| Попередник якогось виду в тваринному чи рослинному світі. Прародичі тигрів і левів.

Значення в інших словниках

1. прародич — праро́дич іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. прародич — див. пращур  Словник синонімів Вусика
3. прародич — ПРАРО́ДИЧ, а, ч. Давній предок, від якого ведеться початок певного роду. Петро Сахно “в анкету вник” І відхилив заяву. Подай прародичів йому Від самого Адама (Д. Білоус); // мн. Про біблійних Адама і Єву.  Словник української мови у 20 томах
4. прародич — ПРЕ́ДКИ перев. мн. (старші родичі по висхідній лінії з боку матері або батька; ті, від кого веде свій початок рід), ДІДИ́, БАТЬКИ́, ПРА́ДІДИ, ПРАБАТЬКИ, ПРА́ЩУРИ, ПРАРО́ДИЧІ, ПРАПРЕ́ДКИ підсил., ПРАПРА́ДІДИ підсил., ПРАПРА́ЩУРИ підсил., ПРАОТЦІ́ заст.  Словник синонімів української мови
5. прародич — ПРАРО́ДИЧ, а, ч. Давній предок, від якого ведеться початок певного роду. Петро Сахно «в анкету вник» І відхилив заяву. Подай прародичів йому Від самого Адама (Біл., Зигзаг, 1956, 16); // мн. Про біблійних Адама і Єву.  Словник української мови в 11 томах
6. прародич — Праро́дич, -ча м. Прародитель. З того самого дерева заказав Памбіх (= Пан-Біг) їсти япка нашим прародичам. Гн. І. 19.  Словник української мови Грінченка