престарий

престари́й

-а, -е, також у сполуч. зі сл. старий, розм.

1》 Дуже старий; старезний.

|| у знач. ім. престарий, -рого, ч., престара, -рої, ж. Дуже стара людина.

2》 Дуже давній, старовинний.

Значення в інших словниках

1. престарий — престари́й прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. престарий — ПРЕСТАРИЙ – ПРЕСТАРІЛИЙ – ПРИСТАРІЛИЙ Престарий. Дуже старий, старезний; дуже давній: престара корова, стара-престара бабуся, престарий собор. Престарілий, зрідка. Який дожив до глибокої старості (про людину); також у знач. ім.: будинок для престарілих.  Літературне слововживання
3. престарий — див. стародавній  Словник синонімів Вусика
4. престарий — ПРЕСТАРИ́Й, а́, е́, також у сполуч. зі сл. старий, розм. 1. Дуже старий; старезний. Корови були престарі, і чоловік почав з жоною радитись, як би їх продати (А. Калин); – Десь на світі жили ще дві старі-престарі зловредні бабусі – Середа й П'ятниця (О.  Словник української мови у 20 томах
5. престарий — СТАРИ́Й (СТАР поет., фольк.) (який прожив багато років), ПОХИ́ЛИЙ, ПЕРЕСТАРІ́ЛИЙ, ПЕРЕСТА́РКУВАТИЙ розм. (дуже старий або старіший, ніж треба для чого-небудь); СТАРЕ́ЗНИЙ, ДРЕ́ВНІЙ розм., ПРЕСТАРИ́Й розм., ДІДИ́ЗНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
6. престарий — ПРЕСТАРИ́Й, а́, е́, також у сполуч. із сл. старий, розм. 1. Дуже старий; старезний. Корови були престарі, і чоловік почав з жоною радитись, як би їх продати (Калин, Закарп.  Словник української мови в 11 томах