призапасити

призапа́сити

-ашу, -асиш і призапасти, -су, -сеш; мин. ч. призапасив і призапас, призапасила і призапасла, призапасило і призапасло; мн. призапасили і призапасли; док., перех., розм.

Приготувати що-небудь про запас.

|| Дістати, здобути що-небудь.

Значення в інших словниках

1. призапасити — призапа́сити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. призапасити — ПРИЗАПА́СИТИ, а́шу, а́сиш і ПРИЗАПАСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. призапа́сив і призапа́с, призапа́сила і призапасла́, призапа́сило і призапасло́; мн. призапа́сили і призапасли́; док., що, розм. Приготувати що-небудь про запас.  Словник української мови у 20 томах
3. призапасити — ДІСТА́ТИ що, рідше кого, чого (стати власником чогось, мати можливість розпоряджатися кимсь, чимсь), ДОБУ́ТИ, ЗДОБУ́ТИ, РОЗДОБУ́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) рідше, ДОБУ́ТИСЯ чого, розм., ЗАПОПА́СТИ розм., ДОСТА́ТИ розм., ПРИХОПИ́ТИ розм., ПРИХВАТИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. призапасити — ПРИЗАПА́СИТИ, а́шу, а́сиш і ПРИЗАПАСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. призапа́сив і призапа́с, призапа́сила і призапасла́, призапа́сило і призапасло́; мн. призапа́сили і призапасли́; док., перех., розм. Приготувати що-небудь про запас.  Словник української мови в 11 томах
5. призапасити — Призапасити, -пашу, -сиш гл. Запасти. Він собі жінку призапасив тільки про впокійніщі часи. К. ЦН. 225.  Словник української мови Грінченка