приміщати

приміща́ти

-аю, -аєш і приміщувати, -ую, -уєш, недок., примістити, -іщу, -істиш, док., перех.

1》 Знайшовши місце, класти або ставити що-небудь.

|| Віддавати на зберігання, використання і т. ін. що-небудь кудись.

|| Влаштовувати кого-небудь на якесь місце; поміщати.

2》 Влаштовувати кого-небудь на ніч або поселяти десь.

3》 Влаштовувати кого-небудь у житті (вчитися, працювати, існувати за якийсь рахунок).

Значення в інших словниках

1. приміщати — приміща́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приміщати — ПРИМІЩА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИМІ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМІСТИ́ТИ, іщу́, і́стиш, док., що. 1. Знайшовши місце, класти або ставити що-небудь; // Віддавати на зберігання, використання і т. ін. що-небудь кудись.  Словник української мови у 20 томах
3. приміщати — ПОМІЩА́ТИ (надавати місце комусь, чомусь, розташовувати що-небудь десь), ВМІЩА́ТИ (УМІЩА́ТИ), ВМІ́ЩУВАТИ (УМІ́ЩУВАТИ), ПРИМІЩА́ТИ (ПРИМІ́ЩУВАТИ), ПРИСТРО́ЮВАТИ, ПРИМО́ЩУВАТИ розм., ПРИСТОСО́ВУВАТИ розм., ВГОРО́ДЖУВАТИ (УГОРО́ДЖУВАТИ) діал.  Словник синонімів української мови
4. приміщати — ПРИМІЩА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИМІ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМІСТИ́ТИ, іщу́, і́стиш, док., перех. 1. Знайшовши місце, класти або ставити що-небудь; // Віддавати на зберігання, використання і т. ін. що-небудь кудись.  Словник української мови в 11 томах