Великий тлумачний словник сучасної мови

присилуваний

приси́луваний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до присилувати.

|| присилувано, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. присилуваний — приси́луваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. присилуваний — ПРИСИ́ЛУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до приси́лувати; // приси́лувано, безос. пред. Як її за нелюба присилувано піти – то було перше страшне її нещастя (Б. Грінченко).  Словник української мови у 20 томах
  3. присилуваний — Приси́луваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. присилуваний — ПРИСИ́ЛУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приси́лувати; // приси́лувано, безос. присудк. сл. Як її за нелюба присилувано піти — то було перше страшне її нещастя (Гр., І, 1963, 397).  Словник української мови в 11 томах