Великий тлумачний словник сучасної мови

пристань

при́стань

-і, ж.

1》 Спеціально обладнане місце на березі водойми з плавучою чи береговою спорудою для причалювання і стоянки суден, їх навантажування й розвантажування, посадки й висадки пасажирів.

|| Сама плавуча чи берегова споруда такого призначення.

|| перев. з означ. Вулиця міста або населений пункт, розташований на березі моря або річки.

2》 перен. Місце, де можна укритися, відпочити, знайти притулок і т. ін.; пристановище.

Вічна пристань — могила, кладовище.

3》 перев. у сполуч. зі сл. тиха, перен. Місце, в якому можна знайти спокій, задоволення і т. ін.; відчуття спокою, задоволення і т. ін.

|| Людина, яка створює для кого-небудь відчуття спокою, задоволення і т. ін.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. пристань — при́стань іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. пристань — ПРИСТАНЬ – ПРИЧАЛ Пристань, -і, ор. -нню. 1. Спеціально обладнане місце на березі водойми з плавучою або береговою спорудою для причалювання або стоянки суден: пароплав відходив від пристані, пристань для човнів. 2. перен.  Літературне слововживання
  3. пристань — (невелика) причал; П. ПРИСТАНОВИЩЕ; (тиха) гавань, заводь, затишок.  Словник синонімів Караванського
  4. пристань — див. оселя  Словник синонімів Вусика
  5. пристань — Приплав  Словник чужослів Павло Штепа
  6. пристань — ПРИ́СТАНЬ, і, ж. 1. Спеціально обладнане місце на березі водойми з плавучою або береговою спорудою для причалювання і стоянки суден, їх навантажування й розвантажування, посадки й висадки пасажирів.  Словник української мови у 20 томах
  7. пристань — ПРИТУ́ЛОК (місце, де можна перебути певний час, відпочити, розважитися тощо), ПРИСТАНО́ВИЩЕ, ПРИ́СТАНЬ перев. поет., ПРИЧА́Л перев. поет., ПРИСТА́НИЩЕ розм., ПРИСТАНО́ВИСЬКО розм., ОСІ́ДОК розм., ОБИ́ТЕЛЬ заст., поет., ПРИХИ́ЛИЩЕ заст., ПРИЮ́Т заст.  Словник синонімів української мови
  8. пристань — При́стань, -ні, -ні, -нню; -тані, -ней  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. пристань — ПРИ́СТАНЬ, і, ж. 1. Спеціально обладнане місце на березі водойми з плавучою або береговою спорудою для причалювання і стоянки суден, їх навантажування й розвантажування, посадки й висадки пасажирів.  Словник української мови в 11 томах
  10. пристань — При́стань, -ні ж. Пристань. Чуб. V. 1170. АД. І. 218. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. АД. І. 209.  Словник української мови Грінченка