пристойність

присто́йність

-ності, ж.

Абстр. ім. до пристойний 1).

|| Ввічливість, гарні манери, пристойна поведінка.

Правила пристойності — правила поведінки, прийняті у певному суспільному середовищі.

Значення в інших словниках

1. пристойність — присто́йність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пристойність — Ввічливість, чемність, хороші манери, пристойна поведінка, добропристойність, респектабельність; (зовнішня) декорум, ф. декор.  Словник синонімів Караванського
3. пристойність — [приестойн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
4. пристойність — ПРИСТО́ЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до присто́йний 1; // Ввічливість, хороші манери, пристойна поведінка. Я примостився до панни Анелі найближче, наскільки позволила пристойність, і стежив, як вона шила (М.  Словник української мови у 20 томах
5. пристойність — Присто́йність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пристойність — ПРИСТО́ЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до присто́йний 1; // Ввічливість, хороші манери, пристойна поведінка. Я примостився до панни Анелі найближче, наскільки позволила пристойність, і стежив, як вона шила (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах