притуманювати

притума́нювати

-ює, недок., притуманити, -нить, док., перех.

1》 Трохи оповивати, огортати що-небудь туманом, димом, імлою і т. ін., роблячи його не зовсім видним.

|| безос.

2》 перен. Робити що-небудь не зовсім ясним, чітким, виразним (про спогади, думки тощо).

Значення в інших словниках

1. притуманювати — притума́нювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. притуманювати — ПРИТУМА́НЮВАТИ, ює, недок., ПРИТУМА́НИТИ, нить, док., що. 1. Трохи оповивати, огортати що-небудь туманом, димом, імлою і т. ін., роблячи його не зовсім видним; // безос.  Словник української мови у 20 томах
3. притуманювати — ОПОВИВА́ТИ (про дим, туман, хмари, пил і т. ін. — поширюючись, укривати з усіх боків), ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ), ОБВОЛІКА́ТИ, ЗАВОЛІКА́ТИ, ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ, ОБЛЯГА́ТИ, ПОВИВА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ, ВКРИВА́ТИ (УКРИВА́ТИ), КРИ́ТИ, ЗАСТИЛА́ТИ...  Словник синонімів української мови
4. притуманювати — ПРИТУМА́НЮВАТИ, ює, недок., ПРИТУМА́НИТИ, нить, док., перех. 1. Трохи оповивати, огортати що-небудь туманом, димом, імлою і т. ін., роблячи його не зовсім видним; // безос.  Словник української мови в 11 томах
5. притуманювати — Притуманювати, -нює сов. в. притуманити, -нить, гл. безл. Затуманивать, затуманить, покрыть туманомъ. Ой звечора дрібний дощ ішов, а к півночі притуманило. Грин. III. 164.  Словник української мови Грінченка