приціл

приці́л

-у, ч.

1》 Наведення на ціль; прицілювання.

2》 Пристрій у вогнепальній зброї для наведення її на ціль.

|| Цифрові розрахунки для регулювання цього пристрою з метою правильного наведення артилерійської зброї на ціль.

3》 перен. Те, до чого прагне, на що розраховує хто-небудь; мета.

Брати на приціл — а) наводити зброю на кого-, що-небудь; націлюватися, прицілюватися; б) зосереджувати на кому-, чому-небудь увагу, спостерігати, стежити за кимсь, чимсь; тримати в полі зору.

Значення в інших словниках

1. приціл — приці́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. приціл — Ціль  Словник чужослів Павло Штепа
3. приціл — ПРИЦІ́Л, у, ч. 1. Наведення на ціль; прицілювання. За день кілька разів хилиться [башта] то в один, то в другий бік, зберігаючи при цьому рівний приціл гармат, і тому зветься “п'яною” (В. Кучер); Колона рейками – все ближче, горять і очі, і вуста...  Словник української мови у 20 томах
4. приціл — бра́ти / взя́ти на му́шку (на приці́л) кого, що. 1. Зосереджувати увагу на кому-, чому-небудь, спостерігати, стежити за кимсь, чимсь.  Фразеологічний словник української мови
5. приціл — ПРИЦІ́Л, у, ч. 1. Наведення на ціль; прицілювання. За день кілька разів хилиться [башта] то в один, то в другий бік, зберігаючи при цьому рівний приціл гармат, і тому зветься «п’яною» (Кучер, Прощай..  Словник української мови в 11 томах