причавлювати

прича́влювати

-юю, -юєш, недок., причавити, -чавлю, -чавиш; мн. причавлять; док., перех.

1》 чим.Придавлювати, притискуючи до чого-небудь.

|| Натискати всією масою на кого-, що-небудь.

2》 Навалившись усією вагою на кого-небудь, калічити, умертвляти.

3》 перен. Спричинятися до пригніченого стану; гнітити.

Значення в інших словниках

1. причавлювати — прича́влювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. причавлювати — див. давити  Словник синонімів Вусика
3. причавлювати — ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЧАВИ́ТИ, чавлю́, ча́виш; мн. прича́влять; док., кого, що. 1. чим. Придавлювати, притискуючи до чого-небудь. Кузьма підсунувся ще ближче, кинув недокурок на підлогу і причавив його чоботом (Я. Гримайло); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. причавлювати — ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підсил., ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ підсил.  Словник синонімів української мови
5. причавлювати — ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЧАВИ́ТИ, чавлю́, ча́виш; мн. прича́влять; док., перех. 1. чим. Придавлювати, притискуючи до чого-небудь. Кузьма підсунувся ще ближче, кинув недокурок на підлогу і причавив його чоботом (Грим., Незакінч.  Словник української мови в 11 томах