проквітати

проквіта́ти

-аю, -аєш, недок., проквітнути, -ну, -неш, док., розм.

Те саме, що процвітати.

Значення в інших словниках

1. проквітати — проквіта́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. проквітати — ПРОКВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОКВІ́ТНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що процвіта́ти. Міцні дуби стоять, не шумлять і не шелестять, а поміж ними проквітають калинові кущі, проквітає рожа (Марко Вовчок); Всьому давала лад Уляна...  Словник української мови у 20 томах
3. проквітати — ПРОЦВІТА́ТИ (успішно розвиватися у сприятливих умовах), РОЗКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИ рідше, ЦВІСТИ́, КВІ́ТНУТИ, КВІТУВА́ТИ, ПРОКВІТА́ТИ розм., ВЕСНІ́ТИ поет. — Док.: процвісти́ рідко розкві́тнути, розцвісти́, прокві́тнути.  Словник синонімів української мови
4. проквітати — Проквіта́ти і процвіта́ти, -та́ю, -та́єш процвіта́ти і проквіта́ти, -та́ю, -та́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. проквітати — ПРОКВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОКВІ́ТНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що процвіта́ти. Міцні дуби стоять, не шумлять і не шелестять, а поміж ними проквітають калинові кущі, проквітає рожа (Вовчок, І, 1955, 350); Всьому давала лад Уляна...  Словник української мови в 11 томах
6. проквітати — Проквіта́ти, -та́ю, -єш гл. = процвітати. Гол. IV. 523.  Словник української мови Грінченка