проклятий

I прокл`ятий-а, -е.

1》 часто лайл.Якого сильно проклинають, жорстоко засуджують, дуже ненавидять; клятий.

|| розм. Який докучає, викликає досаду.

2》 у знач. ім. проклятий, -того, ч.; проклята, -тої, ж. Людина, яку проклинають, жорстоко засуджують, ненавидять.

|| рідко. Те саме, що нечистий 7).

II пр`оклятий-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до проклясти.

|| проклято, безос. присудк. сл.

Будь [тричі] проклятий лайл. — усталена формула зловісного побажання, прокляття.

Щоб я був [тричі] проклятий — а) вигук, клятва, що вживаються на підтвердження достовірності чого-небудь; б) вигук, що виражає різкий осуд кого-, чого-небудь, велике обурення кимсь, чимсь, ненависть до когось, чогось і т. ін.

Значення в інших словниках

1. проклятий — (якого проклинають) клятий, триклятий, триклятущий.  Словник синонімів Полюги
2. проклятий — про́клятий дієприкметник від: проклясти прокля́тий прикметник клятий; ненависний  Орфографічний словник української мови
3. проклятий — Клятий, с. триклятий, з. яропудний; (церквою) виклятий; проклятущий; ЛАЙ. падлючий.  Словник синонімів Караванського
4. проклятий — див. чорт  Словник синонімів Вусика
5. проклятий — ПРО́КЛЯТИЙ, ПРО́КЛЯТ, а, е. Дієпр. пас. до прокля́сти́. Проклятій від матері не треба жити меж людьми... земля не здержить... (Г. Квітка-Основ'яненко); Кров висисає оте остогиджене, Прокляте нишком шиття, Що паненя, вередливе, зманіжене...  Словник української мови у 20 томах
6. проклятий — бі́сова (прокля́та, соба́ча і т. ін.) душа́. Уживається для вираження крайнього незадоволення кимсь; роздратування, обурення з приводу чого-небудь. Він (Варчук) .. повертає додому, обдумуючи дорогою, як найкраще віддячити Трояну. Бісова душа! ..  Фразеологічний словник української мови
7. проклятий — ПРОКЛЯТИЙ (якого проклинають, суворо засуджують; ужив. як лайливе слово), КЛЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, ТРИКЛЯ́ТИЙ підсил. розм., ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ТРИКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ПОГА́НСЬКИЙ заст., І́РОДІВ заст., ОКАЯ́ННИЙ заст.  Словник синонімів української мови
8. проклятий — ПРО́КЛЯТИЙ, ПРО́КЛЯТ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прокля́сти́. Проклятій від матері не треба жити меж людьми… земля не здержить… (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
9. проклятий — Проклятий, -а, -е Проклятый. Употребляется какъ бранное слово. Журба моя, журба, журба проклятая, та наважилась мене зовсім ізжурити. Чуб. V. 420. В одного чоловіка була жінка Хамка, і така була проклята, що все його б'є. Рудч. Ск. І. 57.  Словник української мови Грінченка