проколупаний

проколу́паний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до проколупати.

|| проколупано, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. проколупаний — проколу́паний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. проколупаний — ПРОКОЛУ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до проколупа́ти; // проколу́пано, безос. пред. Лежить він [м'яч] спокійно, Ні скок, ані скік: У нього гвіздком Проколупано бік (Л. Первомайський).  Словник української мови у 20 томах
3. проколупаний — ПРОКОЛУ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проколупа́ти; // проколу́пано, безос. присудк. сл. Лежить він [м’яч] спокійно, Ні скок, ані скік: У нього гвіздком Проколупано бік (Перв., Райдуга.., 1960, 37).  Словник української мови в 11 томах